Стара пастка для акваріумних гуппі

Серед людей бувають дивні створіння. Але не всі homo є sapiensами.  І чим ближче до виборів, тим це помітніше.  Але хотілося би все ж таки якось зрозуміти логіку цих не-сапієнсів.

     Якоюсь мірою можна зрозуміти тих, хто збирається на президентських виборах віддати голос за Гриценка. Бо є такі, що одразу починаютьвтрачати залишки глузду, коли бачать вуса, а якщо до вус ще додається «справжній полковник»... В голові сиреною лунає «Настоящій палкоовнік», і вже по всьому – волю зломлено, питань про розкрадання армії не виникає. Тим більш, що дружина малює йому непогані рейтинги, – певно, є за що. Тобто гроші на це є, а ви що подумали?

     Можна зрозуміти й тих, хто підтримує Садового – він же на сповіді ходить та й за три терміни свого мерства так і не встиг остаточно спаскудити Львів: туристи приїздять, милуються. Хоча це не завдяки Садовому, а всупереч його діяльності. Але він впертий – тринадцятий рік поспіль обіцяє вирішити проблему сміття. Тобто маємо стабільність – Садовий, сміття, обіцянки.

     З тими, хто з надією дивиться на Вакарчука, також ясно –  він же такий розумний, що його навіть зрозуміти важко: співає як говорить, говорить як співає… Про що? Та менше з тим! «Он говорит, а ты сидишьдумаешь о чем-то. Как на берегу моря...» ©. Головне – не прислухатися, бо там таке бла-бла-бла, що інколи й Ківа позаздріть. І до того ж Вакарчук –  це нове обличчя. Ну, майже нове, але то таке.

     Такі самі думки й у прихильників Зеленського – ніби нове обличчя. І взагалі у нього стільки чеснот: актор як Рейган; без досвіду як Гавел; готовий стати на коліна як Брандт… А ще й прикольний, майже як Петросян, пореготати можна. Щодо досвіду, то тут би я посперечалася – у нього неабиякий досвід, все ж таки грав президента у серіалі, можна сказати, що вжився у роль та нутром відчуває усі проблеми. А от щодо обличчя… Жодне обличчя вже не має значення, коли з дупи сторчить рука бабці Бені. Але Зе-ко-ко… (далі за текстом) саме себе закопує з таким успіхом, ніби вони за фахом землекопи. 

     Симпатикі Ляшка також вважають, що вінприкольний: землю їсть, корів цілує, співає, танцює – подивимося, може, ще щось смішне утне…

     А під гаслами про нові обличчя до виборів пнуться вже цілою юрбою як старі замшіли політичні трупи, так і нові гнапи жопи. І ті, хто плутає обличчя з дупою, обиратимуть цих політичних зомбі.

     Є і такі, хто вперто віддає голоси за націоналістів. Але тут когнітивний дисонанс – запит на націоналістів у суспільства є, а от справжніх націоналістів – нема. І нема на то ради…

     Із прихильниками ригів та «руського миру» все зовсім просто. Їхній електорат ніколи не відчував себе українцями. Єдиний варіант України, який їх влаштовує – совкова Україна, у який не залишиться нічого українського.

     Навіть електорат Ківи чи  Савченко не дуже дивує – має ж бути у суспільстві якийсь відсоток неадекватів.

     Але кого я ніколи не зрозумію – це тих, хто збирається віддати свій голос за Йулю. Вони що – з іншої планети прилетіли та вперше Тимошенко почули та побачили?

     З’їзд з її висуванням був ганебним видовищем, не хочеться згадувати деталі, які вразили у саме серце. Але дуже швидко з’ясувалося, що «група підтримки» – так само проплачена, як і її захмарні рейтинги. А тут ще й Коельо спростував свою підтримку… Як тут не згадати анекдот: «Куме, чули – Тимошенко більше не бреше. – І коли похорон?»

     Але вона жива, і вона буде брехати й далі. І не буде гребувати нічим – буде купляти прихильників, а потім викидати їх, як використані речі, знецінювати дорогі нам символи, хитрувати, викручуватися, обливати всіх брудом, аби тільки дістатися до влади.

     Та все ж таки добре, що її підтримка викликала такий розголос. Особливо приємно було зазирнути на сторінку грузинського гастролера. На тлі істерик на кшталт: «Як ми могли, відписуюсь!» та «Ви для мене вмерли назавжди» (що також не може не тішити), були і інші коментарі типу «Краще вже Порошенко, ніж та паскуда».

     У світі є ще одна така ж сама ботоксна тварюка, яка зачаїлася у Кремлі та сподівається на зміну влади в Україні. Але я вірю, що ми вщент розіб’ємо його сподівання та переможемо.

Комментариев еще нет.

Leave a Reply

Вы должны войти Авторизованы чтобы оставить комментарий.