Операція “Богомол”

Колись військово-морський флот Сполучених Штатів не лише був поважно присутній у різноманітних куточках світового океану усіма своїми авіаносними ударними групами та флотами. Інколи вони ще відважували потужних стусанів тим, хто нахабно ігнорував норми співіснування у світі, що наповнений протилежними поглядами та інтересами.

у 1980 році розпочався один із найбільших військових конфліктів у двадцятому сторіччі з розряду так званих "регіональних" - ірано-іракська війна. Незважаючи на те, що окрас цієї війни іззовні був суто релігійний - як-от суперечка шиїтів із сунітами - коріння сутички було економічно-геополітичним.

Зовнішнє становище Ірану одразу після перемоги ісламської революції, що виштовхнула із країни шахську династію Пехлеві та перетворила світську монархію на клерикальну республіку, було вкрай важке. Армія та служби безпеки були розгромлені релігійними бойовиками аятоли Хомейні, центральні та місцеві органи влади перетворювалися згідно із нормами шаріату, економіка була у шоці. Саме у цей момент диктатор Іраку Саддам Хусейн вирішив скористатися злиднями сусіда та відтяти від перської держави багату нафтогазоносну провінцію Хузестан, що мала, до речі, підвищений відсоток арабського (сунітського) населення. Звісно, це не була спонтанна дія. Суперечки щодо права власності між Іраком та Іраном на береги річки Шатт-ель-Араб тривали досить довго протягом значної частини сторіччя, але найвлучніший момент для нападу арабів настав саме після революції Хомейні.

Це була дивовижна війна. Ні, не з погляду формату бойових дій. Тут було усе: коврові бомбардування, застосування хімічної зброї, розмінування мінних полів за допомогою великих хвиль смертників, масові злочини проти цивільного населення тощо. Родзинкою цієї війни була структура озброєння воюючих сторін - усі великі на той час країни та їхні сателіти постачали зброю обом сторонам конфлікту. Річ у тім, що багаті на нафту супротивники складали у сумі 25 відсотків світового ринку зброї. Пройти повз такі обставини не змогли ані Сполучені Штати та НАТО, ані Радянський Союз та керований ним Варшавський Договір.

Історично шах купував зброю на Заході, хоча й не нехтував і зразками Східного блоку. Після повалення шаха Штати вирішили зробити Хусейна своїм лезом у боротьбі проти аятол і почали його підтримувати, хоча той використовував переважно радянську зброю. Але ж у той самий час США продовжували таємне  постачання амуніції та запчастин до своєї зброї в Ірані через посередників (дивись, наприклад, подробиці скандалу "Іран-контрас"). Перелік  постачальників військових ресурсів до армії Саддама Хусейна взагалі був схожий на підручник географії. Усі озброювали усіх.

Також дуже важливою рисою цієї війни було те, що вона відбувалася на берегах найпотужнішого нафтового регіону світу - Перської затоки. Бойові дії серйозно порушували рух танкерів із нафтою та створювали ускладнення на біржах. Обидві воюючі сторони залежали від експорту чорного золота та не могли зупинити експортну логістику. Та коли бойові дії на суші зайшли у глухий кут, обидва - Іран та Ірак - не вагаючись розпочали танкерну війну, висаджуючи у повітря та пускаючи на дно танкери супротивника. А інколи і не тільки...

Але ж з Перської затоки йшли транспорти з нафтою також інших країн. Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт та Катар були партнерами Сполучених Штатів. Яким не сподобалися ці військові ігри, незважаючи на власну роль у конфлікті. Штати посилили свою військову присутність у Затоці, встановили чіткі правила щодо невтручання у міжнародний нафтовий трафік та розпочали патрулювання караванів із нафтою, що належали їхнім союзникам.

Іран та Ірак були вже в такому стані, коли воєнна гарячка затьмарює очі, та фактично проігнорували попередження США. Особливо це стосувалося Ірану, який вже у 1987 році розпочав суцільне та спонтанне мінування акваторії Перської затоки. Такі дії рідко коли завершуються добре. Так і сталося 14 квітня 1988 року, коли американський фрегат "Семюель Б. Робертс" - зі складу одного з конвоїв - підірвався на міні. Аналіз виловлених поруч мін встановив, що їх серійні номери подібні до тих, що були захоплені торік на іранському судні "Іран Айр".

Це було останньою краплею - терпець американцям увірвався. І вже за чотири доби, 18 квітня 1988 року, Штати розпочали операцію помсти під назвою "Богомол". Безпосередніми цілями були обрані колишні іранські нафтові платформи, що фактично були перетворені у бази підтримки нафтового піратства.

Атака здійснювалася кількома групами кораблів з підтримкою авіагрупи, що базувалася на авіаносці «Ентерпрайз».

Перша група надводних сил складалася з есмінців «Меррілл», «Лінд Маккормік» та десантного транспорту «Трентон». В її завдання входило знищення військових об'єктів на нафтовій платформі «Сассан».  О 8 ранку командувач угруповання передав ультиматум на нафтову платформу, який пропонував покинути її усьому особовому складу, бо почнеться обстріл. Частина військ була евакуйована, але каноніри залишились та у  відповідь відкрили вогонь з чотирьох 23-мм зенітних установок  ЗСУ-23. В кінцевому підсумку ЗСУ були придушені і морські піхотинці США піднялися на платформу, де захопили одного пораненого іранського вояка. Морпіхи замінували платформу і повернулися на транспорт для виконання нової бойової задачі - атака платформи «Рахш».

При передислокації угруповання від «Сассан» до «Рахш» вона піддалася нападу двох іранських F-4, однак атака не досягла мети  внаслідок застосування есмінцем «Лінд Маккормік» засобів радіоелектронної боротьби.

Друге угруповання в складі ракетного крейсера «Уенрайт» і фрегатів «Сімпсон» і «Беглі» здійснило напад на іранську нафтову платформу «Сіррі».

Висадки морських піхотинців і мінування платформи «Сіррі» не треба було робити, так як по доповіді командира угруповання внаслідок ефективного артилерійського вогню платформі і так було завдано істотної шкоди.

У відповідь на напад, командування іранських ВМФ віддало наказ про атаку американського судна постачання «Віллі Тайд», британського танкера і корабля під панамським прапором. Цим  судам були заподіяні ушкодження різної тяжкості. З борту «Ентерпрайза» були підняті літаки, які потопили один  іранський катер і пошкодили кілька інших.

Інший іранський катер класу «Каман» кинув виклик крейсеру «Уенрайт». Іранські катери випустили ракети «Гарпун», «Уенрайт» відстрілявся однією ракетою RIM-66, а фрегат «Сімпсон» - двома аналогічними ракетами. Іранський катер був пошкоджений, після чого американські кораблі добили його з гармат.

Потім «Уенрайт» був атакований двома іранськими F-4 «Фантом». Один з іранських літаків був пошкоджений, але благополучно дотягнув до бази.

Після цього в бій вступив іранський фрегат «Саханд», що вийшов з бази в Бендер-Аббасі. Цей корабель був виявлений літаками A-6Es, що патрулювали район поблизу корабля США «Йозеф Штраус». «Саханд» обстріляв «Інтрудери», що його виявили, у відповідь на це американська авіагрупа відповіла двома "Гарпунами" і чотирма бомбами з лазерним наведенням. Ще один «Гарпун» додав «Штраус». Не всі американські боєприпаси знайшли свої цілі, але вони завдали іранському фрегату важких  ушкоджень і викликали пожежу. Вогонь зрештою дістався до боєприпасів і викликав вибух, що зрештою потопило судно.

Пізніше в цей же день іранський фрегат «Сабалан» відійшов від портової стінки і випустив кілька ракет класу «земля-повітря» по американських A-6Es. «Інтрудери» відповіли бомбою з лазерним наведенням, що потрапила іранському кораблю в димову трубу і викликала пожежу. Фрегат був узятий на буксир і в після ремонту повернувся в стрій. Пілот А-6 «Інтрудер» за цей пуск був нагороджений «Хрестом за льотні заслуги».

Таким чином, цілі були досягнуті, дві з трьох платформ знищені, а іранському флоту було завдано потужного штурхана. Що у певній мірі спонукало уряд аятол до завершення усієї війни, на яку вже не було ані сил, ані коштів, ані ресурсів.

Сподіваюсь, що й досі цей приклад демонструє усім, як мусить поводитись справжня велика держава у випадку, коли хтось відверто нехтує правилами гарної поведінки у міжнародних стосунках. Ми не провокатори, але результат операції "Богомол" цілком адекватний масштабу події та логіці її розвитку...

На фото: залишки фрегату "Саханд" після атаки.

На оновлення сайту можна підписатись:


 

 

 

 

Комментариев еще нет.

Leave a Reply

Вы должны войти Авторизованы чтобы оставить комментарий.