Конфлікти та контакти

Четвертие суткі пилают станіци… Третій день поспіль в українському ФБ розкол, розбрід та хитання. А також взаємні бани, образи та розфренди. Ніколи такого не було та ось знову

     Заклики у стилі кота Леопольда: «Давайте жити дружно!» призводять тільки до нових, ще більш гарячих сварок.

     Частина користувачів не може зрозуміти – навіщо такі битви поміж своїх, ми ж ніби всі прагнемо одного, тому маємо об’єднуватися, а не роз’єднуватися. 

     Але кілька років тому багатьох однодумців роз’єднало ставлення до Савченко, потім – до Саакашвілі. То що – тепер каменем спотикання став Олешко? 

     Ні, аж ніяк. Скоріше – черговими граблями. 

     І справа навіть не в Олешко, бо це конфлікт світоглядів, можна сказати – конфлікт людей, що стоять на різних позиціях, у яких зовсім різна мета, інколи – взагалі протилежна. 

     Багато хто навіть не хоче розібратися у суті питання, але готовий захищати «жертву цькування» у будь-який спосіб. Хоча цей спосіб насправді полягає у тому, щоб закидати брудом решту блогерів.

     Тому більш за все неприємно, коли вперто намагаються звести срач конфлікт до побутового рівня – мовляв, це все від заздрощів: Олешко зміг селфі зробити, тому їх тепер жаба душить…

     Порушення домовленостей – це також певний штришок до портрету, але менше з тим, справа зовсім не у фото.

     Це не розуміють і ті, хто каже: «Та він ще дитина нерозумна, нехай фоткою тішиться…»

     Між тим, «дитина нерозумна» примудрилася забрати 15 хвилин такої важливої зустрічі задля піару себе, коханого, проспівала оду президентові у кращих традиціях партійних з’їздів та дуже переймалася тільки питаннями своєї майбутньої кар’єри, на відміну від інших, яких цікавили серйозні питання, які стосувалися нашої країниДеякі з цих питань так і не прозвучали, бо на них не вистачило тих самих 15 хвилин…

     Дехто вважає, що не треба було виносити все це на люди, атопутіннападет аби не демонструвати ворогам черговий розкол у суспільстві. Але це не приватні розборки між блогерами, а вибір своєї позиції, зокрема, свого ставлення до влади. Томудуже добре, що конфлікт став відомим широкому загалу.     

     На жаль, не всі розуміють, що Олешко – взірцевий збірний образ порохобота. Того самого, з якого глузують наші вороги, на якого малюють карикатури, про якого кажуть, що він облизує владу. Саме діяльність Олешка дає їм змогу повторювати про проплачену «фабрику порохоботів» та порівнювати ставлення до Порошенка із ставлення ватників до Путіна. Він дискредитує поняття так званого «порохоботства», яке полягає не у підлещуванні до влади, не у захопленні будь-якими вчинками президента та, зрозуміло, не у співанні осанни. Так зване «порохобоство»  це вкрай реалістичний погляд на події у країні. Це не тільки висвітлення досягнень, а й критика. Конструктивна критика, а не накидання лайна та фейків. Це намагання не тільки задавати гострі питання, але й шукати на них відповіді, а не просто з пафосом запитувати: «Хто вбив Кеннеді?» «Хто вбив Павла?». А ще це – безперервна боротьба з брехнею та зрадою. А ось Олешко зводить таку роботу нанівець, роблячи з порохобота недолугу та комічну постать, на радість усім ворогам.

     І тут виникає інше запитання – чому і навіщо він це робить? Тільки від дурощі, через юний вік та підлабузництво до влади? Заради майбутньої кар’єри? 

    А може – все набагато глибше и треба, як завжди, шукати «Cui prodest

    Особливо, якщо згадати,  що два роки тому Олешкописав аж ніяк не панегірики – він з такими самим «піонерським» запалом критикував президента та шкодував, що от його до президента не запрошують, а в нього все накопичено багато запитань.

     Тепер багато запитань виникає до Олешка. Сподіваюсь, що на них незабаром знайдуться відповіді

Комментариев еще нет.

Leave a Reply

Вы должны войти Авторизованы чтобы оставить комментарий.