День питань та відповідей

Надя С. залпом хильнула склянку горілки, занюхала рукавом, закурила чергову цигарку і підозріла зиркнула на співрозмовника.

- Ти, бл…, якого хера не п’єш?
- Я не можу – прошепотів той.
- Не п….! Пий, я сказала! – вона налила склянку і підштовхнула її ближче до співрозмовника.
- А ти якого… гхм… чому не закусуєш? – запитав той.
Надя зітхнула:
- Мені не можна, я маю поступово з голодування виходити.
Вона знову налила собі повну склянку і випила, немов воду.​
- А невже ж пити можна? – пролунало обережне запитання.
- Такої! – здивувалася Надя. – Це ж не їжа, а рідина. Навіть треба багато рідини вживати під час голодування. От коли я у Росії голодувала… – вона мрійливо замислилась.
- І як там було? – зацікавився її бесідник.
- Не твоя справа! – гнівно відрізала Надя.
- Це моя робота – задавати питання…
- Ти диви – робота в нього… Жируєш на цій роботі, як наші депутати, аж блищиш увесь. Підірвати би тебе разом із ними!
Надя загасила недопалок і дістала нову сигарету. Потім із посмішкою подивилася на свого співбесідника:
- Що, не встає? Та куди тобі! Добре, давай свої питання, поки я у настрої. Бо зараз бухло закінчиться.
- Прізвище, ім’я та по-батькові?
- Надія-Українська-Жанна д’Арк-Героїня-Переможниця-Льотчиця -Гроза усіх…
- Досить! Я змокрів, – писнув поліграф, заблищав усіма вогниками та з шипінням перегорів.
- І в цього не встав, – прокоментувала Надя та потягнулася за пляшкою.

Комментариев еще нет.

Leave a Reply

Вы должны войти Авторизованы чтобы оставить комментарий.