Бити чи не бити…

... That is the question... «Не бийте журналіста, він пише, як вміє». А вміє поганенько… І що ж тоді робити – бити його чи ні? А якщо він погана людина? А якщо він поганий журналіст? А якщо він взагалі не журналіст, а просто людина із посвідченням? А якщо журналіст, але без освіти? І головне – а якщо дуже хочеться? Ну прямо дуже-дуже… Хоч у такому випадку можна?

Питань багато.  А от відповідей, як з’ясувалося, катма.

На жаль, склалося так, що більшість наших журналістів викликають лише одне нестримне бажання – натовкти їм пику. І вже нема питань щодо найдревнішої професії – жодна повія не продається так швидко та з таким успіхом.

У конфлікті між так званим антикорупціонером та так званим журналістом мені не подобаються обидва. Нехай з ними розбирається суд та виносить свій вирок. Але, як написав один відомий журналіст, про якого буде трохи згодом: «Дочитайте текст до конца. Он не в защиту конкретного человека, а о принципах и правилах» ©.

Принципи, вони такі принципи… Не дуже принципіальні.

Тому дуже цікаво спостерігати за захисниками Шабуніна.

Вятровіч навіть порівняв дії Шабуніна із діями українських повстанців – суперечить закону, але цілком морально. В. Сюмар (на хвилиночку,  голова комітету з питань свободи слова та інформаційної політики у ВР) вважає, що Філімоненко не журналіст, а провокатор, проте Шабунін – «санітар лісу», і його легітимність в очах людей значно більша, ніж у влади.

При цьому вона не пояснює – чи можна бути одночасно журналістом та провокатором, а найголовніше – чи можна вважати це дозволом бити, наприклад, депутатів, бо саме вони і є представниками влади. І в очах людей деякі депутати саме такі, до яких часом хотілось би прикласти руку. Хоч разочок, бо вже дуже кортить.

Але всіх переплюнув Мустафа Найєм, який і у ФБ, і по ТБ встиг наговорити багато. Почав, як годиться, з того, що Філімоненко не журналіст, бо провокував та тролів. І що вважати його журналістом тільки на підставі посвідчення можна тільки формально, бо провокативні запити – це не журналістика.

Щодо посвідчення – цілком згодна. Адже у М. Найєма, здається, нема журналістської освіти, проте ніхто не ставить під сумнів його журналістську діяльність.

Свого часу Найєм неодноразово тролив Януковича – і питаннями, і футболками з написом.

Футболками з написами та ніби гострими, як їм самим здається, запитаннями, певні журналісти користуються і зараз, це було видно на травневій прес-конференції Порошенка.

Складається враження, що хороші «свої» можуть тролититих, кого вважають поганими, а дуже-дуже хороші і зовсім свої  можуть взагалі дозволити навіть зайве, якщо вже ніяк не можуть стриматися…

Але і це не головне. Висновки, який робить Найєм, вражають:

«По этой логике, если признать господина Филимоненко журналистом, то Петра Порошенко придется задним числом признать преступником, в отношении компаний которого еще при Клименко были возбуждены десятки уголовных дел за неуплату налогов. Будущий президент тогда ходил по эфирам и требовал признать себя жертвой репрессий по фейковым делам.

Если Филимоненко журналист, то Арсен Аваков - формально бывший обвиняемый в нарушении ч. 2 ст. 364 - злоупотребление служебным положением, которое повлекло тяжкие последствия.

Если господин Филимоненко журналист, то Юрий Луценко - зэк. Ведь формально по нему тоже были дела и та же оппозиция справедливо требовала признать дела против него надуманными.

Ситуацию можно довести и до полного абсурда. Если Филимоненко журналист, то Виктора Януковича надо возвращать, потому что он до сих пор считает себя президентом, а Александра Турчинова - самозванцем. Более того, у Януковича больше прав называться президентом, чем у Филимоненко журналистом! Потому что Янукович хоть когда-то исполнял такие функции, а господин Филимоненко - никогда.

И напоследок. Если, все-таки, Филимоненко - журналист, то эпоха Порошенко мало чем будет отличаться от эпохи Януковича. Пока формально, конечно, но есть риск, что все больше и больше по сути».

…Л – логіка. Дуже звивиста логіка, я навіть із своєю жіночою логікою не можу її зрозуміти. Але спробую.

Та для цього знову ж таки треба розібратися, кого саме вважати журналістом, чи достатньо для журналіста мати «ксіву», чи можна вважати не-журналістом неприємну людину і - головне - чи можна бити людину, якщо вонадуже дратує.

Я проти побиття журналістів, хоч із посвідченнями, хоч і без. Саме тому, що з журналістами в нас взагалі катастрофа, якщо всіх бити, просто не залишиться часу на нагальні справи.

З відмінностям епох все також не так просто.

Така в нас тепер епоха, що М. Найєм змушений:

- дивитися на президента із захопленням;

- писати тексти, скерованість котрих цілком співпадає із провладною;

- співати панегірики до дня народження Ахмєтова.

На додаток його побили охоронці одного з бізнесменів…

Все так?

Ой, вибачте, це все було за часів Януковича. І відоме фото, і проросійський репортаж про війну у Грузії, і ліричний опис дня народження Ахмєтова, і обурення щодо побиття, коли на сторону Найєма встали майже усі журналісти…

А що тепер? А тепер депутат, обраний від блоку президента, майже весь час виступає проти президента, як і інші «єврооптимісти». Визнати себе опозицією та вийти з блоку їм боязко, але говорити (вірніше – накидувати) що завгодно – прошу дуже. Виглядають безкомпромісними борцунами із «злочиною владою», та більше за все у своїх власних очах.

Найєм стверджує, що влада переслідує антикорупціонерів. Але дивним чином саме у антикорупціонерів з’являється чарівна тумбочка, в яку улюблені люди, друзі та родичі кладуть гроші невідомого походження. Небагато, але на хатинкі вистачає. Отакі антикорупціонери, нічим не краще за багатьох журналістів. Тим більш, коли взагалі «два в одному».

Те, що одним із захисників Шабуніна став Гнап, який повторив основні тези Найєма, зовсім не дивує. Філімоненко не викликає теплих почуттів, але його група підтримки неприємна набагато більше

Про кремлівську методичку «Порошенко не кращий, а навіть гірший за Януковича» писалося вже неодноразово.

Адекватним людям з цього приводу не треба ані роз’яснень, ані доказів – їм і без цього зрозумілий внесок Порошенка в наше сьогодення.

А тим, хто працює за методичкою, або приєднується до «методистів»  через брак розуму, пояснювати не варто – все одно не допоможе.

МАРIАННА ПИРОГОВА

Комментариев еще нет.

Leave a Reply

Вы должны войти Авторизованы чтобы оставить комментарий.